Рік захисту: 2016

Кількість сторінок: 83

Зміст: Скачати

Переваги придбання готової роботи.

Короткий виклад змісту роботи:

На основі проведеного дослідження державного регулювання структурного реформування аграрного сектору України були виконані наступні завдання:

  1. Визначено сутність аграрного сектору економіки як соціально-економічної системи. Проведений аналіз різних наукових підходів довів, що поняття аграрного сектору є складним та багатогранним. Тому автором сформульоване власне визначення поняття — це частина економіки країни, кінцевим результатом функціонування якої є виготовлення та дистрибуція продовольства і яка включає в себе не лише сільське господарство, а й ті галузі, що направлені на забезпечення його функціонування, та яка забезпечує добробут та соціальний спокій сільських територій.
  2. Вказано на необхідність та сутність державного регулювання аграрного сектору економіки. Суть державного регулювання аграрного сектору економіки полягає у впливі держави на виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, а також на забезпечення аграрного виробництва, що передбачає юридичну, організаційну, соціально-ідеологічну, освітню та іншу діяльність державних органів, спрямовану на сприяння ефективному функціонуванню сектору. Що ж до необхідності державного регулювання, то воно випливає із характерних проблем галузі. Зокрема, на ринку часто виникають дисбаланси через сезонність виробництва, ця сфера має загальнодержавне значення і забезпечує продукцією всіх громадян, у той же час наявна нерівномірність у розподілі створеної додаткової вартості тощо.
  3. Розглянуто систему методів державного регулювання аграрного сектору економіки. Виділені дві основні групи методів – методи прямого впливу та методи непрямого впливу. Для стимулювання розвитку аграрного сектору держава може застосовувати такі методи непрямої дії як регулювання цін, пільгове кредитування, пільгове оподаткування, квотування, страхування та інші. Із прямих методів державі доступні такі як субсидії та компенсації, формування правового ринку, фінансування підготовки кадрів для аграрного сектору та інші.
  4. Проведено аналіз соціально-економічного розвитку аграрного сектору економіки. Виявлено такі негативні явища та процеси як відсутність стабільного зростання індексу продукції, що свідчить про обмежені можливості для росту, відсутність стимулів у інвесторів для розвитку власних підприємств через складні економічні та політичні процеси, низька рентабельність у окремих сферах аграрного виробництва, зокрема у сферах виготовлення м’яса птиці, овець та кіз, великої рогатої худоби. Крім цього в кількість малих та середніх підприємств зменшується, а кількість великих зростає незначним чином. Тобто фактично частина гравців на ринку банкрутує та перестає діяти.
  5. Оцінено загальний економічний і соціальний розвиток сільських територій в Україні. Тут також виявлено ряд негативних тенденцій. Зокрема, відбувається зменшення кількості сільських населених пунктів в Україні, що призводить до зменшення кількості доступних працівників для вітчизняних аграрних компаній. Тобто відбувається демографічна деградація села. Заробітна плата персоналу, з урахуванням інфляційних процесів, знизилася протягом 2013–2015 років, а зменшує мотивацію до ефективного виконання своїх завдань працівниками. Також відбувається технологічна деградація села, зокрема кількість тракторів зменшилася з 151 тис. шт. у 2010 році до 131 тис. шт. у 2014 році, а кількість зернозбиральних комбайнів зменшилася з 33 тис.шт до 27 тис.шт. за цей же період. Також відбувається соціальна деградація села – обсяг доступної житлової площі зменшується, як і зменшується доступ населених пунктів до комунальних послуг. Усе це в сукупності призводить до деградації сільських територій.
  6. Здійснено аналіз механізму державного регулювання аграрного сектору економіки. У цій сфері також виявлено ряд негативних явищ та процесів. Зокрема, кількість сільськогосподарських наукових організацій в Україні скорочується, як і обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій (підприємств) у сфері сільського господарства протягом останніх трьох років. Усе це є наслідком недофінансування наукової сфери, відтоку найбільш кваліфікованих кадрів тощо. Також спостерігається постійне недофінансування державних програм реалізації державної політики у сфері аграрного бізнесу. Участь держави у цьому процесі є незадовільною, адже фінансування аграрної сфери із Зведеного бюджету України протягом досліджуваного періоду скорочується на 31,3 %.
  7. Вказано на основні проблеми соціально-економічного розвитку аграрного сектору економіки України. Зокрема сюди відносяться такі як фінансові проблеми, податкові проблеми, правові проблеми, демографічні проблеми, проблема управління ризиками, кадрові проблеми, природні проблеми, екологічні проблеми, цінові проблеми, економічні цикли, соціальні проблеми, коливання обсягу збуту, збитковість окремих сегментів, зростання вартості сировини, зменшення кількості підприємств, технічні проблеми, проблеми наукового характеру та недофінансування державних програм. Лише в умовах мінімізації негативних впливів цих факторів можна забезпечити стабільний розвитку аграрного сектору в Україні.
  8. Визначено напрями структурного реформування аграрного сектору економіки України. Зокрема запропоновано працювати в напрямку впровадження системи моніторингу та контролю якості земель сільськогосподарського призначення, розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, відновлення зрошувальних та меліоративних систем, стимулювання розвитку інфраструктури зберігання плодово-овочевої продукції, модернізації інфраструктури життєдіяльності сільських територій для надання сільському населенню житлово-комунальних послуг, стимулювання розвитку системи хеджування ризиків сільського господарства, інтенсифікації зв’язків між основними учасниками розвитку аграрного сектора, проведення земельної реформи тощо.
  9. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізму державного регулювання структурного реформування аграрного сектору. Зокрема запропоновано три заходи удосконалення механізму державного регулювання в межах пропонованого напрямку структурного реформування аграрного сектору економіки України для забезпечення розвитку галузі. Перший захід полягає у запровадженні механізму екстраконцесії – тобто зменшення податкових зобов’язань компанії перед державою у випадку, якщо ці кошти будуть направлені на оновлення основних засобів та активне впровадження інновацій у операційну діяльність компанії. Розрахунок показав, що у випадку застосування такого заходу обсяг сплаченого податку на прибуток підприємств зростатиме вже у наступному за роком застосування заходу. Різниця для другого року між застосування заходу та його незастосуванням становитиме 1,875 % збільшення платежів у бюджет при застосуванні заходу. Другий захід в межах удосконалення механізму державного регулювання структурного реформування аграрного сектору – тимчасова зміна нормативів для нарахування амортизації. В умовах вкрай високої інфляції механізм амортизації не може забезпечити відновлення основних засобів сільськогосподарських підприємств. На основі розрахунків доведено, що вже протягом чотирьох років фонд амортизації втратить практичну всю свою вартість. Тому запропоновано, щоб в умовах високої інфляції аграрні компанії могли використовувати пришвидшену амортизацію до всіх основних засобів, а мінімальний термін корисного використання для будівель, машин та іншого обладнання зменшити до 5 років (для тих груп, для яких на даний час мінімальний термін є вищим за 5 років). Третій захід полягає у подальшому стимулюванні розвитку ринку похідних фінансових інструментів. На основі розрахунків доведено, що такий засіб не може забезпечити аграрній компанії підвищення прибутку, проте може забезпечити гарантію продажу товару по визначеній ціні. Незалежно від тенденцій на ринку виробник отримає наперед визначену суму коштів. Для розвитку інструментів хеджування необхідно уніфікувати законодавство у цій сфері та працювати в напрямку підвищення довіри до учасників ринку хеджування.

 

У процесі виконання роботи можна зіткнуться з такими проблемами:

 

Нерозуміння вимог

Науковий керівник не може чітко сформулювати вимоги або Ви не розумієте як писати другий та третій розділи дипломної роботи.

 

Високі ціни на нові роботи

Значна вартість замовлення у професіоналів нової роботи високої якості (більше 2000 грн.).

 

Відсутність літератури по темі

Часто виникають проблеми при пошуку наукової літератури по темі. Кількість джерел низька, а частина з них вже застаріла.

 

Нестача часу

Робота та особисте життя забирають надто багато часу, тому його просто недостатньо для виконання студентського завдання.

 

Чому варто придбати у нас вже готову роботу по темі:

Значна економія часу

Робота доопрацьовувалася відповідно до вимог наукового керівника та успішно захищалася

При написанні використовуються лише актуальні джерела. У роботі значна кількість таблиць, графіків і розрахунків

Значна економія грошей(середня вартість нової роботи на замовлення - 2400 грн., а вже готової - близько 500 грн.)

Робота виконана компетентними авторами

 

Відгуки (Ці та інші відгуки опубліковані нашими клієнтами на стіні в групі vk.com/diplomna)

Роботу можна переглянути у скайпі перед оплатою

Ціна: 450 грн.

Форма зв'язку

Також можете зв'язатися подзвонивши за номером 380677923395 - Володимир. На зв'язку з 11.00 до 21.00.